Archive of Our Own ^beta

Chapter Text

Ґао вийшов з душової кабінки спортзала і побачив повідомлення від Сема:
/Ідемо на побачення в італійському ресторані, завтра зранку все розкажу\
Сьогодні 14 лютого, всі парочки запланували побачення, а значить завтра доведеться вислуховувати який прекрасний вечір вони провели від усіх друзів по черзі.
Цікаво чи йому подарують хоч одну валентинку, так вже, по приколу чи що…. Він за традицією підготував валентинки для всіх; Зої у вигляді брелока на ключі. Їх хлопець зробив заздалегідь і віддав на наступний же день після розмови... це було 2 тижні тому; сподівався, що дівчині буде забезпечено тихе місце для навчання. У квартирі він її бачив лише двічі, але питань не задавав, він довіряв їй повністю, тому не боявся, якщо вона приходить без попередження, натомість слідкував, щоб вдома завжди було вдосталь їжі для гості.
Він [брелок] був у формі феєчки фіолетового кольору, і у її руках було зелене нефритове сердечко. Простенько але гарненько – з таким девізом його купував хлопець. Ця фігурка йому давно запала в душу, вона йому дуже нагадувала Зорю. Вони домовились про зустріч завтра, якраз буде нагода віддати презент. Ґаон заїхав в ту маленьку кав’ярню перед тим, як їхати додому, вибрав собі отой дивонапій, що завжди бере Зої, він останнім часом завжди бере його після тренування, кава відчувається надто агресивно ввечері, а ці гульки майже як снек у подарунок. Цього разу взяв два, подумав, що якшо один доп’є в машині, то залишиться ще один для вечері.
Іде додому з замороженою піцкою, в супермаркеті були тільки у вигляді сердечок, але так навіть цікавіше. Готувати сьогодні не хотілось, хотілось повалятись у ліжку з серіалом.
Зоряна сьогодні цілий день нудилась. Матеріал вивчений, всі знайомі і друзі на побаченнях, Стейсі з Крісом поїхали у сусіднє містечко, Ґао на тренуванні вже пів дня… Але напевно вона не буде чекати завтра щоб віддати подарунок.
Вона підготувала всім невеличкі валентинки; для Ґао вибрала брелок на ключі від нової машини. Це була маленька феєчка зеленого кольору і в руках тримала маленьке фіолетове аметистове сердечко. Колись вони проходили повз цього магазинчику і Ґаон казав, що ці феї (а там було багато і різних кольорів і розмірів) дуже йому подобаються, що вони відчуваються дуже тепло і затишно. Дівчина не вагаючись купувала подарунок. Вона вирішила, що поїде до друга додому, приготує вечерю і дочекається його з тренування.
У Ґао в квартирі вона почувалась вже як вдома, останніх два тижні, коли не хотілось їхати в бібліотеку, вона ходила сюди навчатись. Майже завжди йшла додому до приходу хазяїна квартири, не хотілось його обтяжувати своєю присутністю (хоча варто зауважити що він ніколи не виявляв якесь незадоволення, ніколи не зробив жодного зауваження про те, що дівчина не попередила про візит, а на холодильнику з’явилась записка «якщо ти Зоря, прошу, відчувай себе як вдома і не соромся, бери все що захочеться», вона висіла поруч з «Сем, не забувай, що ти у гостях, май совість, досить з’їдати всі сосиски!» - яка висіла там вже давно. Тому приїхавши, дівчина прийнялась готувати простеньку піцу, щоб зробити її особливою, зробила одну у формі серця а на іншій виклала сирні квіточки. Поставила запікатись і поприбиравши розглядала онлайн меню кав’ярні…може замовити бобу (бабл ті)?
Ґаон вийшов із ліфта і одразу почув приємний аромат їжі на поверсі. Яким було його здивування, коли з наближенням до його квартири, запах був все сильнішим. Цікаво, це витяжки так працюють дивно?

Зої почула як у замку провернувся ключ, а потім голосне «ВААААААААУУУУУ»
-Ого, так це ти куховариш! Я не очікував сьогодні тебе тут побачити! – обійняв подругу Ґао
-Вирішила зробити тобі сюрприз. День Валентина треба проводити з тим, кого любиш, тому у нас з тобою сьогодні романтична вечеря. – Зої потерла друга по плечах і машинально приклала руку до його носа - Бррр який ти холодний, іди перевдягайся у щось тепленьке і мий руки. Я от думала замовити напої з нашої кав’ярні, ти щось хочеш?
-Ха! Читаю твої думки, я якраз купив по дорозі твій отой улюблений чай, в коридорі стоїть, там один надпитий – кричить вже з ванної хлопець. – О, можеш ще там піцу з сумки дістати, треба її в морозилку кинути.
-Ха, тепер я вже читаю твої думки – Зоя розсміялась, закриваючи морозилку
- Чого? – Ґаон, вийшов з ванної з голим торсом, натягуючи на ходу худі (Зоря відмітила про себе що тренування не проходять дарма) – ВАВ!!! Ти приготувала валентинкову піцу!!! Я в шоках! Я тебе обожнюю.
-Оу, я тебе теж. Дякую за чай
Зої підготувала тарілки і попросила Ґао вибрати фільм, сама пішла змити макіяж і перевдягнутись у чистий без борошна одяг. Одягнула як завжди футболку друга, штани цього разу принесла свої улюблені з людиною-павуком.
-Аутфіт – супер, ти з ночівлею сьогодні? – Ґаон примостився на підлозі з тарілкою в руках і лептопом на колінах.
-Ага. Що дивимось? – дівчина присіла поруч і взяла комп’ютер в свої руки
А потім вони дивились «Сутінки» довго і нудно, піцу з’їли вже давно, встигли поплакати, зробити психологічний начерк кожного персонажа в тисячний раз, замерзнути і зігрітися в обіймах одне одного. Вони знайшли найзручнішу постановку при перегляді: екран стояв на маленькому столику біля ліжка, Ґао сидів, опершись спиною на подушку, а Зоря спиралась спиною на його груди, а третім в паровозику сидів рожевий плюшевий ведмідь. З боків них була фортеця з подушок, так тепліше. Коли Ґао було нудно він клав своє підборіддя на маківку Зої, і спостерігав за тим як вона перебирає браслети на його руках.
А все з цього браслета і почалось – подумав він і вдихнув жасминовий аромат її волосся, - тоді я б і подумати не міг, а зараз я настільки її люблю, що я не уявляю свого життя без ось таких кіновечорів, без її яскравої усмішки і відчуття доповненості в серці. Сидів би тут вічність, навіть якшо б довелось знову і знову передивлятись «сутінки». Він посміхнувся цій думці, міцніше стиснув її і обіймах і невагомо поцілував її в тім’я. – в душі було тепло (в животі лоскотали метелики але мозок їх все ще вперто ігнорував).
Зої рахувала ланки на браслеті і намагалась зрозуміти коли ж вони стали такими близькими, чи не забагато цього всього… якось дивно… і це все з простої незграбності, хто б подумав. А зараз і розставатись не хочеться, так тепло в цих обіймах, так комфортно. Не хотілось порівнювати, але мимовільно згадалось як вони постійно сварились з Марко через обійми. Ніби така проста річ, він постійно сидить в обнімку зі своїми друзями, але для Зої він міг виділити тільки колючі поцілунки, власницьку руку на стегні на публіці і, якшо зірки зійдуться – то вони можуть пройти під ручку, і він навіть погладить її волосся. У роті з’явився гіркуватий присмак, Зої зависла, намагаючись прогнати думки і заспокоїтись. Відчувши легкий дотик до її волосся, коли Ґао так цупко її тримав, дівчина видихнула, так ніби у неї з плечей впало сто тонн. По тілу розбіглося приємне тепло.
-Дякую – тихенько промовила вона
-Хм? За що? – напівсонний хлопець намагався ще відкрити очі
-А просто так. Не знаю. - одразу розгубилась
-Зрозумів. Я тобі теж за це дякую! Пішли вже спати, а? Сподіваюсь ці кровосісі не будуть снитись…
-Ахахаха, зразу видно, що ти не дивився сутінки раніше, в свою еру цей фільм тримав всіх на такому повідку, що всі МОЛИЛИСЬ щоб їм вони наснились. А десь в закутку кімнати знайшовся Едвард ахахах
-Слава богу, шо не дивився, один раз Семмі глянув Надприродне, так він не міг заснути тиждень без мене, якшо б він ще і цих побачив – ще б і заїкою залишився
-Та вже й прям… До речі, він тобі вже віддзвонився?
-Нєа, але написав що завтра о 15:30 Девід іде на роботу, тому Семмі сказав зразу сюди прикатить.
-Гуд, тоді пісяти і спати.
-Абсолютно згоден.
Вони довго ще лежали і обговорювали галактично важливі питання і теми, тісно притулившись один до одного, бо Зоря спить тільки з відкритим вікном, а на вулиці не травень-місяць. Вони закрили хвіртку тільки після того, як у Ґао почали стукотіти зуби.
-Не хвилюйся, зі мною ти швидко зігрієшся…особливо якшо знімеш одяг (*відсилка до сцени з сутінок 3) – посміялась Зоряна і обійняла друга, налягнувши всім тілом.
У відповідь на свій шикарний жарт вона отримала тільки дуже сонне: «мггггг» і, розчаровано закотивши очі, теж умостилась спати.
Ґао ж після своєї на диво реалістичної акторської гри подумки молився на те, щоб подруга не помітила того, як швидко зараз б’ється його серце…