Work Text:
Розділ 5: А це, до речі, неочікувано.
Вони ще кілька днів сходилися у квартирі Хвильового. Писали та читали нові й нові вірші.
Всі почали помічати якісь дивні речі у поведінці Володі і Михася, але, в основному закривали на це очі.
Все так і продовжувалося б до одного діалогу...
Остап, жартуючи:
"Михасю, Володю, ви ще скажіть, що ви пара!"
Михайль:
"Так, ми зустрічаємося..."
Всі (окрім Семенка) були просто у ахуї.
Хвильовий:
"Володю, а ти чому здивувався?!"
Сосюра:
"... Це, взагалі то, був секрет...'
Семенко:
"Сука, точно..."
Курбас, посміхаючись:
"Тобто ви справді потайки зустрічалися? Тільки давайте чесно, ми вас вже розкусили."
Семенко:
"Як би мені не не подобалися його вірші, але так."
Сосюра:
"Михасю, дише тихо!"
Семенко:
"Ага. І легко в синяву вона, простягає до зір свої руки..."
Михайль продовжив декламувати вірша Сосюри. Цього, напевно, всі присутні не очікували набагато більше, ніж інформацію про те, що вони зустрічаються...
Сосюра:
"Ха, невже ти вивчив той самий 'сопливий вірш', чуючи якого відвертався, або, навіть, перебивав?"
Семенко:
"А ти що, хочеш, щоб я тобі про мох читав?"
Він притягнув Володю до себе, взявши його за краватку.
Сосюра:
"Не хочу..."
Семенко:
"Чшшш!"
Він притулив вказівного пальця до роту Володі, після чого тією ж рукою прикрився, коли його цілував.
Кінець 5 розділу.